Заради грошей

Олена Шкарпова, "Контракти", №16, 2010

http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/45/16201012300.html

Зпочатку 2010 року про плани вийти на IPO у найближчі рік-два заявили близько десятка українських компаній, серед яких Галнафтогаз, Авангард, Агроліга, Агротон, Український Медіа Холдинг, корпорація «Інтерпайп».

У 2007–2008 роках про плани залучити капітал на іноземному фондовому майданчику говорили багато вітчизняних бізнесменів. За повідомленнями у ЗМІ, IPO планували провести як найбільші корпорації України (наприклад, Інтерпайп або ІСД), так і дрібні, нікому не відомі фірми. Але найчастіше тодішні розмови про IPO були просто даниною моді. До кризи лише кілька українських компаній розмістили свої акції за кордоном. Підготовка до IPO означає, що компанія проходить серйозну реструктуризацію, приводить всі свої бізнес- і фінансові процеси до міжнародних стандартів, юридична структура такого підприємства цілком прозора. Тож заява про намір підприємства провести IPO для всієї української бізнес-спільноти була сигналом, що такій компанії можна довіряти. До того ж, підготовка до IPO коштує чималих грошей (від $3 до $10 млн залежно від популярності аудитора, юридичної компанії та інвестбанку, які супроводжують угоду), що знову ж таки характеризує компанію якнайкраще. Але далеко не всі компанії були справді готовими до IPO, тож розмови про залучення капіталу на іноземній біржі найчастіше були лише частиною корпоративної PR-стратегії. У 2010-му історія повторюється. Компанії, що заявляють про IPO, намагаються поліпшити власний імідж: мовляв, економіка на дні, країна бідна, а в нас усе так добре, що ми здатні зацікавити нашими акціями інвесторів із закордонного фондового майданчика. Але є й інша причина таких заяв. На сьогодні іноземні портфельні інвестори — єдине джерело дешевого капіталу для українських компаній. Банківські кредити, як і раніше, дуже дорогі, ринок облігацій ледь дихає. Залучити гроші реально тільки в іноземців, які поки що досить обережно ставляться до України. Навряд чи наші компанії зможуть справді провести IPO на найбільших фондових майданчиках світу в найближчі кілька років. Але на дрібні біржі на кшталт Варшавської або Франкфуртської, де вимоги до емітентів лояльніші, зможуть вийти багато навіть невеликих компаній з України. І що раніше вони заявлять про свої плани, то більша ймовірність того, що їх помітять і профінансують іноземні інвестори.