Дорога країна

Олена Шкарпова, "Контракти", №16, 2010

http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/45/16201012302.html

За даними Держкомстату, торік зростання споживчих цін в Україні становило 12,3%. Якщо для Заходу це дуже високий показник, то для нас — найменший рівень за останню п’я­ти­річ­ку. Нацбанк відносить його до своїх досягнень.

Неефективний ринок «НБУ проявив твердість характеру у формуванні грошової пропозиції, запропонувавши такий її формат, що не перешкоджав появі ознак відновлення економіки, але водночас сприяв зниженню інфляції», — так на початку 2010-го прокоментував статдані про зростання цін керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький. Почасти банкір має слушність: останнього року споживчі ціни зростали майже вдвічі повільніше — з 22,3% в 2008-му до 12,3% в 2009-му. Але торішня «твердість характеру» НБУ звелася до банального обмеження емісії грошей. За рік монетарна база (гроші на банківських рахунках і на руках у фізосіб) збільшилася лише на 4,4%, загальна ж грошова маса скоротилася на 5,5%. При цьому інфляція так і не опустилася нижче за двозначну позначку, а економіка виявилася знекровленою безгро­шів’ям. За підсумками року ВВП країни обвалився на 15,1%. Торік дорожчало майже все. Більш ніж на 10% подорожчали продукти харчування, житлово-комунальні послуги, охорона здоров’я, транспорт (як самі автомобілі, так і вартість проїзду в громадському транспорті), освіта, розваги, послуги ресторанів і готелів. З першого погляду, основна причина торішньої інфляції — девальвація гривні. Пральні машини, телевізори, мобільні телефони, більшість марок автомобілів, різні комплектуючі, багато фармацевтичних препаратів та інші товари імпортуються Україною. Ми також завозимо з-за кордону багато інгредієнтів для виробництва кондитерських виробів, побутової хімії тощо. І все ж таки вплив девальвації на зростання цін в Україні виявився дещо меншим, ніж передбачали багато економістів наприкінці 2008 року. Наприклад, побутова техніка подорожчала на 11,5%, автомобілі — на 19,8%, притому, що гривня девальвувала на 37,5%. Основним драйвером інфляції торік було подорожчання продуктів харчування: на них у структурі індексу споживчих цін припадає 50%. Останніми роками їжа в нашій країні взагалі швидко дорожчає. У 2007-му це сталося із соняшниковою олією, у 2008-му істотно зросли в ціні хліб, макаронні вироби, крупи, яйця і м’ясо, у 2009-му — цукор, молоко, вершкове масло, сир. У І кварталі 2010 року знову подорожчали молоко, сир, яйця, фрукти й овочі, цукор. Зростання цін на продовольство в Україні зазвичай пояснюють несприятливими погодними умовами й неврожаями, а також неефективним держрегулюванням агропромисловості. Наприклад, у І кварталі 2010-го картопля подорожчала в півтора разу через зимові холоди (сувора зима зіпсувала частину торішнього врожаю). Наприкінці минулого року різко зросли в ціні молоко й молочні продукти через скасування спеціального режиму стягнення ПДВ при реалізації молока і м’яса (раніше при продажу сільгосп­продукції сума ПДВ спрямовувалася молоко- і м’ясо­пе­ре­роб­ни­ками не до держбюджету, а продавцям-аграріям у якості дотацій). Втім, сьогодні аграріям знову виплачують дотації в розмірі ПДВ, але це не привело до здешевлення молока в роздробі, оскільки почалося сезонне скорочення удоїв. За даними Держкомстату, в січні–лютому обсяги виробництва молока скоротилися на 2,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року. При цьому роком раніше також спостерігалося скорочення. Закупівельні ціни в перші два місяці року підвищилися на 2,4%. Паралельно злетіли ціни на сухе молоко на світових ринках через зростання попиту та скорочення поставок сировини з Австралії та Нової Зеландії. Україна — держава з величезними сільгоспугіддями та чималим агропромисловим потенціалом, однак обсяги виробництва окремих видів продовольства в нас скорочуються. Порівняно з 2004 роком у 2009-му поголів’я великої рогатої худоби зменшилося на 35%, виробництво молока — на 15,3%, посівні площі під цукровий буряк — на 56%, під картоплю — на 10%. Проблема як у структурі сільгоспринку (понад дві третини молока, м’яса та овочів виробляються домогосподарствами, що не займаються довгостроковим плануванням), так і в невигідності виробництва. Наприклад, скорочення поголів’я ВРХ пояснюється тим, що агропромислові холдинги воліють інвестувати у будівництво птахофабрик, які окупаються набагато швидше. За даними Держкомстату, середня ціна реалізації картоплі у січні–лютому становила 2243,3 грн/т (без урахування ПДВ і транспортних витрат). Якщо врахувати ПДВ, вийде, що картопля коштує 2,69 грн/кг, а це удвічі дешевше за картоплю в супермаркетах і навіть на ринках у великих містах України. Аналогічною є ситуація на ринку молока. Але ж ціни реалізації, публіковані Держкомстатом, зазвичай завищено, оскільки комітет акумулює статдані лише щодо юридичних осіб, а левова частка сільгосппродукції реалізується домогосподарствами, не зареєстрованими у формі юросіб. Таким чином, різниця між роздрібними цінами і собівартістю молока та овочів може бути навіть більшою за 100%. Проблема в посередниках, які завищують ціни. В Україні дотепер як слід не налагоджено ринкових зв’язків, і далеко не всі селяни можуть виставити свою продукцію хоча б на ринках у райцентрах. Не існує реальних або віртуальних аграрних бірж, відсутні індикативні ціни на різні види сільгосппродукції. Причому аналогічна ситуація в багатьох секторах економіки, не лише у виробництві продуктів харчування. Наприклад, столичні магазини, що торгують домашнім текстилем або трикотажем українського виробництва, ставлять націнку у 100–200% від закупівельних цін. І роблять це зовсім не тому, що в Києві орендні ставки або зарплати продавців високі, а тому що рентабельність, нижча за 50%, дотепер вважається невигідною. заради справедливості слід зазначити, що такі очікування почасти є наслідком високих ризиків ведення бізнесу в Україні, коли сьогодні ти працюєш, а завтра тебе закрили конкуренти руками перевіряючих і контрольних органів. Працюючи в умовах корумпованості й часто тіньової економіки, бізнесмени бажають отримати високу рентабельність «зараз», розуміючи, що «потім» їхній бізнес може просто припинити своє існування або стати частиною бізнесу конкурентів. Ринкові змови У багатьох секторах української економіки існують негласні змови між товаровиробниками. Подорожчання соняшникової олії у 2007 році на 43,9%, до 8–10 грн за літр, Антимонопольний комітет помітив не одразу. Тоді виробники пояснювали стрімке зростання цін неврожаєм зернових (що було правдою) і різким підвищенням вартості насіння соняшнику на світових ринках і в Україні. АМКУ почав розслідування ситуації на ринку соняшникової олії лише на початку 2008-го та виявив порушення антимонопольного законодавства основними гравцями ринку. Вирок АМКУ — 120 млн грн штрафу. Щоправда, уже за місяць суму штрафу було зменшено до 1 млн грн. А роздрібні ціни на олію незначно знизилися лише в 2009 році. Останніми місяцями спостерігається значне зростання цін на паливному ринку. До кінця березня вартість бензину А-95 у роздробі сягнула історичного максимуму — 8,35 грн за літр. До цього, наприкінці грудня, ціна пального теж різко підскочила — з 7,30 до 7,70 грн/л. Наприкінці березня керівники мереж АЗС запевняли, що до початку квітня ціни сягнуть 8,5 грн/л — інакше рентабельність їхнього бізнесу знизиться до нуля. Серед головних причин необхідності підвищення цін називалося зростання світових цін на нафту, яке 2009 року сягнуло 100% (з $37–40 за барель до $80). Крім того, АЗС стабільно втрачають покупців: обсяги реалізації бензину падають. За даними Держкомстату, у січні АЗС реалізували бензину на 18,4% менше, ніж у грудні 2009-го, і на 6,8% менше, ніж роком раніше. Загалом у січні було продано 240,3 тис. т бензину. У лютому обсяг реалізації знизився ще більше: -11% порівняно з лютим-2009 і -9,6% — порівняно із січнем-2010. У лютому було продано 217,3 тис. т пального. У грошовому вираженні обсяг реалізації бензину в останні місяці теж скорочувався, але набагато меншою мірою. У грудні було реалізовано бензину на 3,694 млрд грн, у січні — на 3,132 млрд грн, у лютому — 3,097 млрд грн. Використовуючи наведені вище дані про обсяг реалізації і загальну виручку, можна порахувати, скільки в середньому коштувала тонна нафтопродуктів на АЗС у перші два місяці поточного року. У січні — 13 033 грн, у лютому — 14 252 грн. Якби АЗС у лютому продовжили продавати бензин за січневими цінами, вони б недорахувалися 264 млн грн. Примітно, що варто було АМКУ та Мінпаливенерго наприкінці березня зацікавитися зростанням вартості бензину, а прем’єру особисто попросити нафтотрейдерів не задирати ціни, повернувши вартість літра А-95 на позначку 8,1 грн, як розцінки на заправках таки знизилися. Внесок зростання цін на наф­топродукти в загальний індекс споживчих цін невеликий і становить лише 1,37%. Тобто серйозним чином на інфляцію нещодавнє подорожчання нафтопродуктів не вплинуло. Скорочення споживання — ось одна з основних причин інфляції-2009. Якщо до кризи в Україні спостерігався споживацький бум, і компанії, які не встигали задовольняти попит, підвищували ціни, то у 2009-му все було навпаки: за допомогою підвищення цін виробники намагалися компенсувати втрати від скорочення обсягів реалізації. Без покращення Як ми вже зазначали, 12,3% за рік — не така вже й велика інфляція для нашої країни. Однак в умовах кризи вона досить боляче вдарила по кишені середньостатистичного українця. За повідомленням Держкомстату, торік номінальні доходи громадян збільшилися на 6,2%, притому, що останні чотири роки цей показник становив 25–30%. Реальний чистий дохід (після сплати податків і з урахуванням інфляції, тобто фактична купівельна спроможність населення) вперше за минулі п’ять років скоротився на 8,5%. У 2008-му наші реальні доходи збільшилися на 9,6%, у 2007 — на 14,8%, у 2006 — на 14,8%. Прогноз на 2010 рік невтішний. У січні Мінекономіки прогнозувало зростання цін за підсумками року на рівні 9,7%. До кінця березня прогноз погіршився до 12,5%. При цьому, за оцінками відомства, зростання економіки становитиме лише 3,4%. «Інфляція буде на рівні 12%. Доходи населення також зростуть приблизно на 12%. Тобто реальні доходи громадян, скориеговані на індекс зростання цін, не зміняться», — вважає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. Причому доходи громадян підвищаться здебільшого за рахунок соціальних виплат, трансфертів від гастарбайтерів і можливого підвищення орендних ставок (для тих, хто здає житло в оренду). А ось частка зарплат у зростанні доходів українців цього року буде незначною. Основними драйверами інфляції у 2010-му будуть зростання цін на продукти харчування та підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. «Обмеження зростання адміністративно регульованих цін і тарифів (зокрема, у лютому тарифи на житлово-комунальні послуги зросли лише на 0,2%, а за минулий рік — на 6%) на тлі підвищення цін на газ посилюює диспропорцію між собівартістю й ціною реалізації послуг ЖКГ і фактично виступає чинником відкладання інфляції на пізніший строк», — йдеться в лютневому інфляційному огляді НБУ. За розрахунками Олександра Жолудя, у 2010-му тарифи на електроенергію може бути підвищено на 50%, на газ — на 75%, на опалення — удвічі. Підстави для такого серйозного підвищення розцінок — можливе зростання вартості імпортованого газу й відмова уряду компенсувати Нафтогазу різницю між економічно обґрунтованими і чинними тарифами через проблеми з наповненням держбюджету. Міністр із питань житлово-комунального господарства Олександр Попов заявив, що проект держбюджету на 2010-й передбачає відмову від такої компенсації вже з ІІ півріччя. А столична влада планує повернути тарифи на опалення й гаряче водопостачання в Києві на рівень, що був до 1 жовтня 2009 року. Таким чином, розцінки на опалення й воду в столиці можуть підвищитися на 29,2% і 22,7% відповідно. Тож усе тільки починається.