Як вплинуть останні зміни законодавства на ринок управління активами та чому необхідно впроваджувати другий рівень пенсійної системи

Обговорення учасниками цьогорічної конференції УАІБ "Професійне управління активами: модернізація національної моделі інвестиційного бізнесу" впливу останніх змін законодавства на діяльність з управління активами розпочалося з реформи системи валютного регулювання. Представник Національного банку України Сергій Чечель акцентував увагу на необхідності прийняття Закону України «Про валюту», наголосивши на якісних змінах та деякій лібералізації валютного регулюванні в Україні.

Характеризуючи нинішню ситуацію на ринку цінних паперів, радник Генерального директора УАІБ Сергій Бірюк навів статистику, яка демонструє відчутне зменшення обсягів торгів за останні роки, розповів про зміни у депозитарній системі, пояснив чому не йде на ринок внутрішній інвестор і не поспішає зарубіжний. Він наголосив, що попри різне бачення того, як змінити ситуацію на ринку і яку модель запровадити, зрозуміло тільки одне: реформи необхідні і їхній результат залежатиме від зусиль усіх зацікавлених сторін.

Член НКЦПФР Максим Лібанов зупинився на основних аспектах впровадження Закону України № 2210 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» і зазначив, він не регулює компанії з управління активами як емітентів інвестиційних сертифікатів. Окрему увагу М.Лібанов приділив необхідності прийняття та впровадження законопроекту № 7055 «Про ринки капіталу та регульовані ринки».

Представник Секретаріату комітету ВРУ з питань фінансової політики і банківської діяльності Андрій Мороз запевнив учасників конференції, що Комітет ВРУ готовий до співпраці з ринком. Він також розповів про стан проходження законопроектів, які зараз на розгляді у парламенті та які безпосередньо впливатимуть на фондовий ринок країни.

Планами Уряду щодо питань дерегуляції, підтримки бізнесу та залучення інвестицій в Україну поділилася з учасниками конференції директор Департаменту з питань фінансового та економічного розвитку Секретаріату КМУ Валентина Ящук.

Як зазначив, підсумовуючи обговорення, член Ради УАІБ Ігор Когут, ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал», головною умовою якісної побудови та розвитку ринку капіталу є, насамперед, конструктивна співпраця НКЦПФР та учасників ринку. Він запевнив, що ринок з управління активами відкритий до співпраці, до реформ, напрацювання найкращих світових практик, впровадження нових та вдосконалення існуючих інструментів на фондовому ринку.

Ще однією ключовою темою конференції стало запровадження в Україні обов'язкового накопичувального рівня пенсійної системи.

Відкриваючи пленарне засідання “Архітектура накопичувальної складової пенсійної реформи» Головуючий Ради УАІБ Дмитро Леонов підкреслив, що виповнюється вже 25 років, відколи було визначено доцільним запровадити в Україні трирівневу пенсійну систему. Нинішню вітчизняну пенсійну систему він порівняв з довгобудом, спорудженим на старому фундаменті (солідарна система) без другого поверху (обов’язкової накопичувальної системи) і з приставленою на стовпчиках хиткою мансардою на третьому поверсі (добровільним накопичувальним рівнем, який представлено недержавними пенсійними фондами). Кожна нова влада впродовж цих десятиліть намагалася латати нижній поверх, який поступово перетворювався на підвальне приміщення, в якому переставало вистачати місця усім, хто досягав пенсійного віку.

Д.Леонов зазначив, що однією з основних проблем було те, що у 2004 році закон приймався у період економічного росту, коли стан солідарного рівня не був таким критичним. Було вирішено не розділяти пенсійний внесок між двома рівнями, щоб не будоражити населення тим, що вони самі будуть відраховувати кошти собі на пенсію. Але період росту минув, почалася світова криза і все залишилося у такому незрозумілому стані: грошей стало бракувати, нові «архітектори» реформ вели лише розмови про те, яким важливим є другий рівень.

Як тільки пришло розуміння, що «розщеплювати» з пенсійних внесків вже нічого і другий рівень доведеться будувати самим і за свої гроші, сказав Д.Леонов, у парламенті з'явився депутатський законопроект 6677, який було підтримано двома профільними Комітетами і внесено до порядку денного сесії. Тоді ж про початок розробки власної Концепції розбудови другого ровня пенсійної системи оголосив регулятор фондового ринку, знову відтворивши стан конкурентної боротьби «архітекторів-реформаторів».

Представляючи учасникам конференції Концепцію Комісії, член НКЦПФР Олександр Панченко, повідомив, що регулятор пропонує взяти за основу комбіновану модель. Планується створити неприбутковий центральний Накопичувальний фонд, який буде акумулювати пенсійні внески, нагляд здійснюватиме Рада фонду, операційну діяльність – Адміністративний офіс. Пенсійний фонд України надаватиме послуги з персоніфікованого обліку учасників. Функцію з управління активами будуть здійснювати КУА, вимоги до яких планується суттєво підвищити, зокрема до капіталу, до персоналу, структури власності, винагороди, ІТ-систем, внутрішнього аудиту та контролю, ризик-менеджменту та іншого.

О.Панченко сказав, що законопроект вже розроблено і Комісія планує подавати його від імені Кабміну. Член НКЦПФР запропонував народним депутатам - авторам законопроекту 6677 об’єднати зусилля, відкликати їхній законопроект і провести повторне перше читання.

При цьому член НКЦПФР також наголосив, що без прийняття законів про спліт та про підвищення інституційної спроможності НКЦПФР, запуск другого рівня пенсійної системи взагалі не можливий.

Порівняльний аналіз обох законопроектів запропонував учасникам конференції член Ради УАІБ, директор, голова підрозділу з управління локальними активами ICU Григорій Овчаренко у своїй презентації «У пошуках ідеальної пенсійної реформи». Раніше говорили, що для запуску другого пенсійного рівня немає політичної волі, зараз, коли з’явився законопроект 6677, регулятор каже, що ринок не готовий, назначив він.

Ця дивна ситуація, висловив припущення Г.Овчаренко, пов’язана з тим, що ніхто не порівнював законопроекти. Насправді ж протиріч щодо необхідності запуску другого накопичувального рівня між ними нема. Є лише кілька найбільш дискусійних моментів, серед яких, зокрема, оптимальний розмір пенсійних внесків, частка іноземних активів у складі структури накопичувального рівня та питання гарантій. Дехто виступає проти накопичувального рівня, бо вважає, що збільшення внесків буде обтяжливим для бізнесу, при цьому змішуючи такі поняття як «податок» і «внесок», забуваючи, що внесок на індивідуальний пенсійний рахунок не є податком. Існують нерозуміння і щодо коефіцієнта заміщення заробітної плати, який, за підрахунками фахівців, з кожним роком буде зменшуватися і ставати емоційним шоком для громадян, які виходитимуть на пенсію.

У країнах ЄС розмір внесків стартував з 5%, а в обох українських законопроектах пропонується починати з 2% і поступово підвищувати: регулятор - до 15% за умови приросту мінімальної зарплати, депутати - щороку поступово збільшувати його до 7%. З точки зору зарубіжного досвіду, оптимальний розмір внесків повинен становити більше 10 відсотків, сказав Г.Овчаренко.

Триває дискусія і щодо оптимальної частки зарубіжних активів для інвестування пенсійних коштів, яка дасть можливість згенерувати позитивну реальну доходність. Водночас в Україні діє Закон 1058, який вже зараз показує скільки можна інвестувати в зарубіжні активи і дозволяє це робити у розмірі 40%, з них половину можна інвестувати в акції і облігації - цінні папери іноземних емітентів, які обертаються на біржах, визначених законом, підкреслив Г.Овчаренко.

Законопроект 6677 передбачає, що протягом перших трьох років з моменту запуску обов’язкового накопичувального рівня, нічого інвестувати за межі країни не можна і це викликає критику, а концепція Комісії дозволяє інвестувати 10%. Однак інвестування за кордон також несе додаткові ризики, зазначив Г.Овчаренко.

Що стосується міжнародного досвіду, то є низка країн, які не передбачають жодних обмежень, але у більшості країн ліміти інвестування за кордон пенсійних активів – від 5 до 40%, у деяких країнах взагалі не дозволено таке інвестування.

Пенсійний ресурс, наголосив Г.Овчаренко, має колосальний потенціал і відтік цих коштів за межі країни у відповідних ситуаціях створює велике навантаження на економіку, тому й існують обмеження. Однак, на його думку, інвестування за кордон не є панацеєю. На першому етапі, зважаючи на нульовий рівень фінансової грамотності населення, бажано взагалі не інвестувати за кордон, щоб не отримати від’ємну доходність і не відлякати населення, вважає Г.Овчаренко.

Порівнюючи питання гарантій, Г.Овчаренко зазначив, що Комісія їх не передбачає, але хоче встановити незрозуміле для пересічної людини поняття бенчмарка. У проекті 6677 елемент гарантій пропонується через участь у Фонді гарантування. Однак це питання не до кінця узгоджене і потребує доопрацювання, зокрема щодо внесків учасників. У частині європейських країн такі відрахування існують.

Якщо архітектура пенсійної реформи була закладена законом про пенсійне забезпечення, зазначила у своєму виступі Наталія Веселова, народний депутат, співавтор законопроекту 6677, то новий законопроект пропонує механізми запровадження другого накопичувального рівня, осучаснює його і адаптовує до сьогодення.

Вона наголосила на тому, що у солідарній системі коефіцієнт заміщення зарплати буде неухильно зменшуватися з кожним роком і у 2050 році пенсія складатиме лише 18% від заплати при мінімально допустимому рівні 40%. На жаль, після зменшення коефіцієнта заміщення уряд не запропонував ніяких компенсаторів, оскільки з 2007 року повинна була запрацювати накопичувальна складова – другий рівень, який є обов’язковим для кожної застрахованої особи.

Якщо буде прийнято законопроект 6677, наголосила депутат, цей компенсатор з’явиться завдяки обов’язковому накопичувальному рівню. Він, звичайно, не торкнеться людей, які вже на пенсії, але допоможе тим, хто відкладатиме собі на індивідуальний пенсійний рахунок. За 5 років накопичень виплати з другого ровня будуть становити 7% від загальної пенсії, через 35 років (мінімальний трудовий стаж для отримання пенсії з солідарної системи з 2028 року) — ці виплати будуть становити 55% від загальної пенсії. Фактично дохід людини на пенсії зросте більш як у 2 рази порівняно з пенсією, яку зможе забезпечити солідарна система, підкреслила Н.Веселова.

Назвала вона і ціну зволікання того, що накопичувальний рівень не було вчасно впроваджено у 2008 році. Протягом цих 10 років обсяг акумульованих внесків у накопичувальній системі (без урахування інвестиційного доходу) міг би досягти 17 — 20 млрд. дол. США. Ця сума значно перевищує обсяг кредитів МВФ, одержаних Україною за цей час. На жаль, можливість інвестувати ці ресурси в національну економіку втрачено, наголосила вона.

Принципова різниця нашого законопроекту і Концепції НКЦПФР, сказала Н.Веселова, полягає в тому, що ми пропонуємо центральним органом залишити Пенсійний фонд України, який адмініструватиме сплату внесків, буде здійснювати їхній облік та розподілятиме їх по недержавних пенсійних фондах, згідно вибору кожної людини, а також звітуватиме перед учасниками щодо стану їхніх рахунків. Перевагою такої децентралізованої системи є розподіл усіх можливих ризиків між різними НПФ, а не концентрація їх в одному фонді. Сприятиме це і конкуренції на ринку накопичувального пенсійного страхування, у результаті чого зростатиме якість обслуговування, знижуватиметься вартість послуг, розвиватиметься фондовий ринок, безумовне право вибору громадянами будь-якого недержавного пенсійного фонду, який допущений до ІІ рівня, знизяться ризики побудови корупційних схем та ризики націоналізації активів накопичувальної системи, підкреслила вона.

Народний депутат також наголосила, що в Україні 14 років працюють недержавні пенсійні фонди, що вже накопичили досвід, який треба використовувати.

Багато депутатів підтримують наш законопроект, підсумувала Н.Веселова, але, на жаль, виникають дискусії з Національною комісією з цінних паперів, яка пропонує відкликати його. Ми дуже довго над ним працювали, пропонували Комісії співпрацю на етапі його підготовки. Однак тоді Комісії було це не цікаво, а коли наш законопроект включено у порядок денний сесії, нам пропонують його відкликати.

Доповнюючи виступ колеги, народний депутат Юрій Соловей зазначив, що нарешті в українському суспільстві вже значно менше скептицизму щодо обов’язкового накопичувального рівня. Законодавча поправка щодо його запровадження з січня 2019 року вже імплементована і альтернативи немає. Основними опонентами запровадження другого рівня, як вважає депутат, стали міжнародні донорські організації на чолі з МВФ. Причиною цього, на його думку, є те, що завдяки коштам, які поступатимуть з обов’язкового накопичувального рівня, залежність України від траншів МВФ щороку буде зменшуватися. Ці кошти сьогодні - єдине реальне джерело інвестицій в Україні, підкреслив він.

Юрій Соловей закликав не зосереджуватися на точкових моментах і деталях, які можна легко врегулювати, а, враховуючи національний інтерес, об’єднувати зусилля усіх державних органів – уряду, Комісії, депутатів і діяти так, щоб обов’язковий накопичувальний рівень запрацював з 2019 року.

Представник Пенсійного фонду України Владислав Машкін, зазначив, що ПФУ, завданням якого є адміністрування коштів, готовий до будь-якого розвитку подій. У Фонді створена власна інформаційна система, ми знаємо як її розвивати і хотіли б перейти у практичну площину вже сьогодні, наголосив він. В. Машкін також повідомив, що вже розроблено проект рішення Кабінету міністрів щодо проведення експерименту з відпрацювання інформаційної моделі взаємодії між учасниками системи, бо це є ключовим фактором успішності впровадження другого накопичувального рівня. Ще 15 років тому архітектура пенсійної системи була затверджена, і дивно, що ми знову говоримо про якісь концепції. Ключовою необхідною умовою, без якої не зможе запрацювати пенсійна система, В.Машкін назвав законодавче закріплення ставки відрахувань.

Лідія Ткаченко, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, наголосила, що проектування реформ, у тому числі й пенсійної, потребує врахування жорстких демографічних умов. Демографічні тренди створюватимуть проблеми як для солідарної, так і для накопичувальних систем.

Тривалість життя в Україні вже кілька десятиліть практично не зростає, скорочення населення відбуватиметься швидкими темпами, за рахунок осіб працездатного віку. На жаль, накопичувальна система не зможе вирішити проблему старіння населення, але оскільки накопичення базується на принципі обережної людини, а людина, яка уміє накопичувати, планує своє життя і перестає жити тільки сьогоднішнім днем, накопичувальна система може мати великий виховний момент і відкрити можливість для нового соціального контракту між державою і громадянином. Це може багато що поміняти у суспільстві, в тому числі й призвести до збільшення тривалості життя. В Україні сьогодні офіційно зайнятими є лише 12 мільйонів, 7 мільйонів неформально зайняті і не платять ніяких внесків, загрозливим є низкий рівень зарплат, збільшується трудова міграція, зазначила демограф. Проте Україна не унікальна у своїх демографічних проблемах, щось схоже переживають і багато кран Східної Європи.

Лідія Ткаченко також пояснила, що саме демографічна ситуація є причиною занепокоєння міжнародних донорів щодо впровадження другого накопичувального рівня. Ця проблема є дуже складною і дуже гострою, а оскільки інвестування пов'язане з ризиками, ніхто ніколи не зможе дати гарантій.

Представник Міністерства соціальної політики Олександр Індило звернув увагу, що другий і третій рівні пов’язані між собою і запуск другого рівня в принципі повинен стимулювати розвиток третього рівня. Коли говоримо про пенсійне забезпечення, про коефіцієнти заміщення, ми повинні враховувати і вплив на це третього рівня, який вже працює, тоді це буде цілісна картина.

Він наголосив на важливості розвитку і підвищення фінансової грамотності населення, щоб кожна людина розуміла, що кошти йдуть на її особистий індивідуальний рахунок. Вона повинна турбуватися про це, бо від цього залежатиме її добробут.

Олександр Індило також висловився за жорстке регулювання, в тому числі й щодо підвищення вимог до ліцензування, капіталу, технічних вимог і вимог до результатів діяльності фондів, бо це забезпечить певні гарантії. Він також повідомив, що міністерство сьогодні вже опрацювало проект про накопичувальну професійну пенсійну програму – зараз вона на етапі погодження, а також заходи Кабміну щодо експерименту з інформаційної взаємодії учасників пенсійної системи.

Підсумовуючи доповіді та дискусію між учасниками засідання, Дмитро Леонов звернув увагу представників авторських колективів альтернативних моделей запровадження другого рівня (з боку народних депутатів та з боку Комісії) та усіх учасників засідання на те, що їхня дискусія не може зупинити або вплинути на строки запровадження другого рівня пенсійної системи, оскільки цей термін встановлено чинним законодавством (з 2019 року). Кабінет Міністрів України визначено відповідальним органом, який повинен створити інституційні передумови його запровадження до 1 липня 2018 року, а поточна редакція законодавства про загальнообов’язкове пенсійне страхування вже містить повний опис моделі функціонування другого рівня пенсійної системи, закладеного ще у 2004 році (хоча й дещо застарілий, проте модифікований змінами до закону у 2011 році).

Отже, єдине, що вимагатиметься від Верховної Ради України для своєчасного запуску системи, це прийняття закону про розмір ставки відрахувань, а це закон лише з одного пункту, зауважив Д.Леонов. Тому залишається політичне рішення щодо своєчасного виконання приписів чинного законодавства як виконавчою, так і законодавчою гілками влади.

2019 рік – це рік виборів, підсумував Головуючий Ради УАІБ, і це може бути або шансом, або вироком запуску накопичувального рівня. За 25 років зволікань та дискусій ми втратили ціле покоління українців, які вже не зможуть скористатися ані перевагами, ані хибами нової пенсійної системи.

Детальніше з матеріалами конференції можна ознайомитися на сайті УАІБ у розділі Прес-центр.