Між двох вогнів: як медіація дозволить бізнесу ефективніше розв'язувати конфлікти

В Україні триває судова реформа, і, хоч і є позитивні зрушення у цій сфері, про реальні зміни говорити зарано. Звичайно, доступ до правосуддя мають усі охочі, але чи варто йти до суду, коли можна домовитися без втручання Феміди. І незважаючи на те, що третій у таких ситуаціях все одно буде не зайвим, але багатьох болючих питань для сторін можна уникнути. Саме таким «третім» і стає медіатор, який допомагає врегулювати суперечку між сторонами.

Так, разом із судовою реформою на часі і прийняття відповідного закону, що врегулює застосування медіації в Україні. Наразі відповідний законопроєкт №3504 вже понад рік очікує на друге читання. Подейкують, що він буде ухвалений найближчим часом, адже внесений днями до порядку денного Верховної Ради. Необхідність цього інституту доведена в різних сферах вирішення спорів – від сімейних до суперечок у сфері захисту прав споживачів. Про останні Mind розповідав у матеріалі «Хто на захисті: як працює система захисту прав споживачів в Естонії». До того ж завдяки медіації можна залагоджувати конфліктні ситуації та суперечки в бізнесі. 

Керівниця практики альтернативного вирішення спорів юридичної фірми «Астерс» Юна Потьомкіна ексклюзивно для Mind проаналізувала як законопроєкт №3504 «Про медіацію» надасть українському бізнесу більше інструментів для розв'язання конфліктів.

Карантинні обмеження породили значну кількість бізнес-конфліктів і нових типових справ: спорів щодо оренди, затримок у постачаннях і відмови від зобов’язань. Головним способом вирішення бізнес-спорів в Україні залишається звернення до суду. Для західної ж бізнес-культури вже давно є трендом застосування методів альтернативного вирішення спорів (ADR – Alternative Dispute Resolution) як інструменту врегулювання конфліктів.

Мовою цифр: чому суд – не завжди кращий вибір

За результатами дослідження Гаазького інститут інновацій права щодо правових потреб малого та середнього бізнесу в Україні, у 88% випадках правові проблеми негативно позначаються на життєздатності бізнесу. Найпоширенішим наслідком правових проблем названа втрата частки ринку, за якою слідує втрата клієнтів. 3% респондентів повідомили про банкрутство, вказавши, що правові проблеми спричиняють постійне фінансове напруження.

У тих рідкісних випадках, коли бізнес застосовував медіацію, 75% сказали, що їхня проблема була вирішена повністю. А коли зверталися до суду, проблема була вирішена лише у 25% респондентів.
Відповідно до отриманих результатів підприємці не розглядають українську судову систему як ефективний інструмент розв'язання спорів. Це пов'язано з надто тривалими строками розгляду справ і невпевненістю сторін у тому, що судове рішення буде виконано. Перше засідання в справі може відбутися через пів року після подачі заяви. А показники виконання органів виконавчої служби не можуть похвалитись ефективністю.

Результати дослідження свідчать про те, що послуги правосуддя для бізнесу в Україні потребують подальшого розвитку.

Плюси медіації та її перспективи в Україні

Серед представників малого та середнього бізнесу для вирішення правових проблем дуже актуальною та затребуваною стає послуга медіації. Саме медіація може надати ті самі результати, яких так не вистачає при використанні інших механізмів для вирішення спорів, зокрема судового механізму.

Медіація може використовуватися в різних видах юридичних послуг:

• для покращення переговорів – для «розширення пирога», вона мотивує співробітництво. Медіатор є спеціалістом, який вміє залучити сторони до вирішення проблеми та допомагає знаходити вихід із глухих кутів. Медіатор також працює з тим, щоб рішення можна було виконати на практиці.
• Для поліпшення судових результатів – у тих випадках, коли справа в суді або потребує суду. Для того, щоб обидві сторони були задоволені.

З медіацією можуть створюватися унікальні продукти, бо медіація є конфіденційним, менш агресивним процесом, допомагає людям співпрацювати.

2021 рік видався роком продовження формування правового поля медіації в Україні. 12 червня 2021 року указом Президента України №231/2021 була підписана «Стратегія розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 – 2023 роки». Одним із напрямів стратегії є покращення доступу до правосуддя.
Планується встановити для окремих категорій справ обов'язковий досудовий порядок врегулювання спорів із використанням медіації та інших практик, а також опрацювати питання щодо запровадження інституту мирового судді.

Законодавче врегулювання медіації все ще залишається на порядку денному. Наразі урядовий законопроєкт №3504 «Про медіацію» очікує на розгляд Верховною Радою у другому читанні .

При дуже тісній співпраці фахівців, спільноти медіаторів, суддівського корпусу й за підтримки профільного комітету з правової політики ми отримали, на мою думку, збалансований законопроєкт., який максимально наближений до запиту професійної спільноти та враховує потреби українського суспільства до розвитку медіації.

Ключове, на що варто звернути увагу в законопроєкті 3504

1. Рамковий характер. Медіація в Україні як правовий інститут все ще на стадії розвитку. При цьому важливо пам’ятати, що в кожній державі в результаті сформувалася своя модель медіації. З огляду на потребу дати простір для розвитку і формування пристосованої до України моделі медіації, обсяг та природа норм закону має носити рамковий характер, тобто закон має обмежуватися лише положеннями, які нададуть змогу запустити ринкові механізми регулювання цього інституту в Україні.
2. Закріплення тільки основних положень щодо процедури медіації. У Законі «Про медіацію» пропонується визначити тільки базові принципи медіації та основні процедурні моменти, які пояснюють специфіку медіації. Конкретні правила проведення медіації визначаються процедурними регламентами або правилами професійних організацій медіаторів або медіатором, який проводить конкретну процедуру медіації. Стандарти медіації для України мають бути випрацювані професійною спільнотою з урахуванням міжнародних стандартів надання послуг медіації та навчання медіаторів.
3. Принцип поширення дії Закону «Про медіацію» на всі види спорів за винятком обмежень, передбачених у законах. Практика закордонних країн свідчить, що медіація як метод вирішення спорів може бути успішно застосована у будь-якому конфлікті, включно зі сферою публічних правовідносин.
   Згідно зі ст. 3 законопроєкту №3504, «процедура медіації застосовуватиметься у будь-яких конфліктах (спорах), які виникають з цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносин, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин».
4. Мінімальне державне регулювання. Зважаючи на те, що результат медіації безпосередньо залежить від добровільної та усвідомленої участі та волі сторін у процесі медіації, і на той факт, що ринок послуг медіації розвивається тільки за умови вільної конкуренції провайдерів цих послуг, надмірне державно-правове регулювання може звести нанівець усі переваги медіації як ефективної процедури вирішення спорів. Основне правове регулювання професійної діяльності медіаторів має здійснюватися організаціями медіаторів за мінімально необхідної участі держави.

Станом на сьогодні українська судова система вкрай перевантажена як справами, так і «системними» намаганнями її «несистемно» реформувати. Прийняття закону «про медіацію» вдихне свіжого повітря в судову систему, а інституалізація медіації виведе ії на новий рівень розвитку та закріплення як одного з найуспішніших ADR-інструментів. Омріяний win-win і, як наслідок, поліпшення стану доступу до правосуддя.