ukr ENG
 
17.01.2019

Консультація УАІБ: особливості формування облікових підходів КУА щодо доходів від управління активами, враховуючи МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами»

МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами» (далі – МСФЗ 15) став обов’язковим для звітних періодів, які починаються з 1 січня 2018 року.

МСФЗ 15 суттєво змінив підходи до обліку доходу. Стандарт встановлює принципи, які Компанія повинна застосовувати при оцінці і визнанні доходів і грошових потоків, що виникають внаслідок договору з клієнтом.
Основний принцип цього Стандарту полягає в тому, що Компанія визнає дохід унаслідок передачі обіцяних товарів або послуг клієнтам у сумі, що відображає компенсацію, на яку вона очікує мати право в обмін на ці товари або послуги.

Компанія застосовує цей стандарт до всіх договорів з клієнтами, за винятком таких:

1) угод про оренду, які належать до сфери застосування МСФЗ 16 "Оренда";
2) фінансових інструментів та інших контрактних прав чи зобов’язань, що належать до сфери застосування МСФЗ 9 "Фінансові інструменти".

Для визнання доходу Компанія має застосовувати п’ятикрокову модель:

1) ідентифікувати договір (контракт);
2) ідентифікувати окремі зобов’язання щодо виконання в межах укладеного договору;
3) визначити ціну договору (операції);
4) розподілити ціну договору (операції) між зобов’язаннями щодо виконання;
5) визнати дохід, коли (або в міру того, як) вона виконує (задовольняє) зобов’язання щодо виконання.

Крок перший

Компанія обліковує договір з клієнтом, який належить до сфери застосування цього стандарту, тільки тоді, коли виконуються всі перелічені далі критерії (параграф 9 МСФЗ 15):
а) сторони договору схвалили договір (письмово, усно чи у відповідності з іншою звичною практикою ведення бізнесу) і готові виконувати свої зобов'язання;
б) Компанія може визначити права кожної сторони відносно товарів або послуг, які будуть передаватися;
в) Компанія може визначити умови оплати за товари або послуги, які будуть передаватися;
г) договір має комерційну сутність (тобто очікується, що ризик, час або величина майбутніх грошових потоків Компанії зміняться внаслідок договору); та
ґ) цілком імовірно, що Компанія отримає компенсацію, на яку вона матиме право в обмін на товари або послуги, які будуть передані клієнту.

Договір – це угода між двома або більше сторонами, яке породжує права та обов'язки, які є юридично обов’язковими. Юридична обов’язковість прав і обов'язків у договорі є питанням законодавства. Договори можуть бути письмовими, усними чи прийнятими у звичній практиці ведення бізнесу Компанії. Практика та процеси, що застосовуються для укладення договорів з клієнтами, різна залежно від юрисдикції, галузі та Компанії. Крім того, і Компанія може укладати різні договори (наприклад, це може залежати від типу клієнтів або характеру обіцяних товарів чи послуг). Компанія має проаналізувати ці практики та процеси, щоб визначити, чи створює договір з клієнтом права та обов’язки, виконання яких є юридично обов’язковим (і якщо створює, то коли) (параграф 10 МСФЗ 15).

Для Компанії, що управляє активами пайового інвестиційного фонду, при визначенні винагороди з управління активами, Договором, в розумінні МСФЗ 15, є регламент цього пайового інвестиційного фонду.

Коли якась частина договору виконана, Компанія має відображати договір у звіті про фінансовий стан як контрактний актив або контрактне зобов'язання, залежно від співвідношення між виконанням Компанією свого зобов’язання за договором та оплатою, здійсненою клієнтом. Компанія відображає будь-які безумовні права на компенсацію окремо як дебіторську заборгованість (параграф 105 МСФЗ 15).

Дебіторська заборгованість – це право Компанії на компенсацію, яке є безумовним. Право на компенсацію є безумовним, якщо для того, щоб настала дата сплати такої компенсації, необхідний лише плин часу. Наприклад, Компанія визнає дебіторську заборгованість, якщо вона має теперішнє право на сплату, навіть при тому, що ця сума у майбутньому може підлягати поверненню. Компанія обліковує дебіторську заборгованість відповідно до МСФЗ 9. Після первісного визнання дебіторської заборгованості внаслідок договору з клієнтом будь-яка різниця між оцінкою дебіторської заборгованості відповідно до МСФЗ 9 та відповідної визнаної суми доходу слід подавати як витрати (наприклад, як збиток від зменшення корисності) (параграф 108 МСФЗ 15).

Компанія відображає «договірне зобов’язання» в момент здійснення платежу клієнтом або в момент, коли такий платіж підлягає сплаті (залежно від того, яка дата раніше), якщо клієнт компенсує Компанії вартість активу/послуги або в Компанії є безумовне право на суму компенсації (дебіторська заборгованість) до дати фактичного надання послуги клієнту.

Компанія відображає «договірний актив», за винятком сум, які відображаються як дебіторська заборгованість, якщо Компанія передає активи або надає послуги клієнту до того, як клієнт компенсує їх вартість, або до дати, коли компенсація підлягатиме сплаті клієнтом.

Тому, для чіткого врегулювання цього питання, умовами договору важливо передбачити коли виникає право Компанії на компенсацію.

Враховуючи особливості взаємодії КУА та ІСІ для пайових інвестиційних фондів рекомендуємо в рішенні уповноваженого органу щодо визначення розміру винагороди КУА, передбачати коли виникає у Компанії право на оплату. Наприклад, право на оплату послуг у кінці кожного місяця після нарахування.

Крок другий

Компанія на дату укладення договору оцінює послуги, обіцяні за договором з клієнтом, та ідентифікує як зобов’язання до виконання кожну обіцянку передати покупцю (параграф 22 МСФЗ 15):

1) послугу (або сукупність послуг), які є відокремленими;
або
2) серію відокремлених послуг, які є однаковими по суті та передаються/надаються покупцю за однією і тією самою схемою.

На момент укладання договору на управління активами Компанія визначає зобов’язання до виконання.

Згідно з рішенням НКЦПФР №1468 від 13.08.2013 винагорода компанії з управління активами визначається як відсоток вартості чистих активів інституту спільного інвестування, а винагорода компанії з управління активами венчурного фонду визначається як відсоток вартості чистих активів інституту спільного інвестування та/або приросту вартості чистих активів інституту спільного інвестування. Винагорода компанії з управління активами як відсоток вартості чистих активів інституту спільного інвестування нараховується щомісяця.

За рішенням наглядової ради корпоративного інвестиційного фонду або уповноваженого органу компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду відповідно до регламенту інституту спільного інвестування, крім винагороди, Компанії може виплачуватись премія (крім відкритих інститутів спільного інвестування).

Крок третій

На етапі визначення ціни операції (вартості винагороди) Компанія має припустити, що послуга буде надана як обіцяно відповідно до чинного договору, і що договір не буде скасовано, оновлено або змінено (параграф 49 МСФЗ 15).

Щоб визначити ціну операції, Компанія має розглянути умови договору та свою звичну практику бізнесу.

Компенсація, обіцяна в договорі, може включати фіксовані суми, змінні суми або і ті й ті суми. (параграф 47 МСФЗ 15).

Винагороди Компанії за управління активами (ціна операції) є змінною, тому що вартість чистих активів інституту спільного інвестування залежить від умов ринку і, відповідно, є чуттєвою до факторів поза сферою впливу організації. За допомогою методу очікуваної вартості найкраще можна спрогнозувати очікувану величину змінної компенсації.

Оцінюючи, чи існує висока ймовірність того, що коли невизначеність, пов'язана зі змінною компенсацією, буде в основному вирішена, істотного сторнування суми визнаного кумулятивного доходу не відбудеться, Компанія має врахувати як ймовірність такої події, так і величину сторнування доходу. Серед чинників, які можуть збільшити зазначену ймовірність або величину сторнування доходу (параграф 57 МСФЗ 15), зокрема, такі:

(a) на величину компенсації доволі сильно впливають чинники, на які Компанія не може впливати. Такими чинниками можуть бути волатильність на ринку, рішення або дії третіх сторін.
(б) передбачається, що невизначеність щодо величини компенсації не буде вирішена протягом тривалого періоду часу.
(в) Компанія має обмежений досвід (або інше підтвердження) роботи з подібного роду договорами, або такий досвід (чи інше підтвердження) має обмежену прогнозну вартість.
(г) практикою Компанії є або надання широкого діапазону цінових поступок, або зміна строків та умов оплати подібних договорів за подібних обставин.
(ґ) договір передбачає велику кількість та широкий діапазон можливих сум компенсації.

Досвід роботи з надання послуг з управління активами не надає значної впевненості по відношенню до прогнозування розвитку та стану ринку в майбутньому. Відповідно, при укладанні угоди Компанія не може зробити високого рівня впевненості висновок, що не відбудеться значного зменшення/збільшення ціни операції.

Оцінюючи вплив невизначеності на величину змінної компенсації, на яку Компанія матиме право, вона має застосовувати один метод послідовно протягом терміну дії договору. Крім того, Компанія має розглянути всю інформацію (за минулі періоди, поточну та прогнозну), що є доступною для Компанії, та виявити достатню кількість величин можливої компенсації. (параграф 54 МСФЗ 15).

Компанія визнає зобов’язання щодо відшкодування, якщо суб’єкт господарювання отримує компенсацію від клієнта та сподівається відшкодувати клієнту частину або всю суму компенсації. Зобов’язання щодо відшкодування оцінюється за величиною отриманої компенсації (або дебіторської заборгованості), на яку, як передбачає Компанія, вона не матиме права (тобто суми, не включені в ціну операції). Зобов’язання щодо відшкодування (та відповідна зміна ціни операції і, отже, зобов’язання за договором) слід оновлювати в кінці кожного звітного періоду з метою відображення зміни обставин. (параграф 55 МСФЗ 15).

Може статися, що розрахована ціна не буде відповідати результату конкретного договору. Компанія повинна коригувати свою оцінку ціни операції (вартість винагороди), враховуючи вимоги Закону України «Про інститути спільного інвестування» та нормативно-правових актів НКЦПФР:

- для винагороди, що визначається як відсоток вартості чистих активів інституту спільного інвестування на останній день місяця;
- для винагороди, що визначається від приросту вартості чистих активів інституту спільного інвестування (у разі наявності) на останній день року;
- для премії за результатами діяльності за звітний рік (у разі наявності) на дату прийняття рішення наглядової ради корпоративного інвестиційного фонду або уповноваженого органу компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Відповідно, на кінець кожного місяця/року Компанія може прийняти рішення, що до ціни операції включається фактична сума винагороди з управління активами, тому що це вирішує питання невизначеності.

Крок четвертий щодо доходів від управління активами, як правило, не застосовується.

Крок п’ятий

Компанія визнає дохід від надання послуг, коли (або у міру того, як) вона задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяну послугу клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом (параграф 31 МСФЗ 15).

На момент укладання договору для кожного ідентифікованого зобов’язання щодо виконання Компанія має визначити чи задовольнить вона це зобов’язання щодо виконання  з плином часу, чи у певний момент часу.

Зобов’язання з управління активами виконуються Компанією з плином часу (виконується критерій, передбачений параграфом Б2 МСФЗ 15: клієнт одночасно отримує і споживає вигоди, що надаються внаслідок діяльності Компанії у процесі виконання останньою свого зобов’язання).

МСФЗ 15 передбачає:

(і) Для кожного зобов'язання щодо виконання, що задовольняється з плином часу, відповідно до пунктів 35–37, Компанія визнає дохід протягом певного часу, оцінюючи прогрес на шляху до повного задоволення такого зобов'язанням щодо виконання. При вимірюванні прогресу мета полягає у тому, щоб відобразити результати діяльності Компанії у передачі контролю над товарами або послугами, обіцяними клієнту (тобто задоволення зобов'язання щодо виконання) (параграф 39 МСФЗ 15).
(іі)Для всіх зобов'язань щодо виконання, що задовольняються з плином часу, Компанія застосовує єдиний метод вимірювання прогресу, і Компанія має застосовувати цей метод послідовно до подібних зобов'язань щодо виконання і за подібних обставин. В кінці кожного звітного періоду Компанія проводить переоцінку прогресу на шляху до повного задоволення зобов'язань щодо виконання, що задовольняються з плином часу (параграф 40 МСФЗ 15).

До відповідних методів оцінювання прогресу належать методи оцінки за результатами та методи оцінки за ресурсами. У пунктах Б14–Б19 викладено настанови щодо використання методів оцінки за результатами та методів оцінки за ресурсами для вимірювання поступу на шляху до повного задоволення суб’єктом господарювання зобов’язання щодо виконання. (параграф 41 МСФЗ 15).

Компанія може здійснювати вимірювання прогресу до повного задоволення зобов'язанням щодо виконання, використовуючи метод оцінки за результатами.

Компанія визнає дохід для зобов'язання щодо виконання, яке задовольняється з плином часу, лише якщо Компанія може обґрунтовано оцінити свій прогрес на шляху до повного задоволення зобов'язання щодо виконання. Компанія не зможе обґрунтовано оцінити свій прогрес на шляху до повного задоволення зобов'язання щодо виконання, якщо йому бракує достовірної інформації, необхідної для застосування відповідного методу оцінювання прогресу (параграф 44 МСФЗ 15).

До методів оцінювання за результатом належать, зокрема, аналіз виконання, завершеного на сьогоднішній день, оцінки досягнутих результатів, здійснені етапи, час, що минув (параграф Б15 МСФЗ 15).

Компанія може визнавати дохід у сумі, на яку вона має право виставити рахунок (параграф Б16 МСФЗ 15).

Враховуючи зазначене, дохід від винагороди, що визначається як відсоток вартості чистих активів інституту спільного інвестування Компанія може визнавати на кінець місяця у сумі, що відповідає проведеному розрахунку. При цьому зазначаємо, що для Компаній, що управляють активами відкритих інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів, потрібно передбачити обліковою політикою, що дохід визначається кожного робочого дня.

Винагорода, що визначається у співвідношенні до приросту вартості чистих активів інституту спільного інвестування (у разі наявності) визначається за результатами року.

Дохід від премії за результатами діяльності за звітний рік (у разі наявності)  нараховується за результатами року.

Результат визначення розміру винагороди за управління активами оформлюється актом виконаних робіт, в якому відображається розрахунок (оцінка) досягнутих результатів на звітну дату.


Інвестувати легко Розділ у процесі оновлення
 
Основні цифри
Кількість КУА 297 на 15.02.19
Кількість ІСІ 1 255 на 15.02.19
Кількість НПФ* 57 на 15.02.19
Кількість СК* 3 на 30.11.2018
Активи, млн. грн. 311 765 на 30.11.2018
Активи – за даними звітів 278 КУА щодо 1229 ІСІ, 58 НПФ та 3 СК.
* З активами в управлінні КУА